Протягом багатьох тисячоліть, аж до середини XIX століття, людство, вживаючи їжу залежно від ситуації, не замислювалося про сенс і суть харчування.
Таке харчування можна визначити як ситуаційне.
У середині XIX століття виникла перша серйозна теорія енергетично збалансованого харчування, а з нею і наука про харчування – дієтологія.
Суть енергетично збалансованого харчування: ідеальним вважається харчування, за якого надходження харчових речовин в організм відповідає їхній витраті; їжа має містити білки, жири, вуглеводи в певних пропорціях, а також вітаміни та мікроелементи.
На основі цієї концепції було розроблено різні харчові раціони для всіх груп населення з урахуванням фізичних навантажень, кліматичних та інших умов, створено нові харчові технології.
Збалансоване харчування – це врахування всього комплексу чинників харчування, їх взаємозв’язку в обмінних процесах, а також індивідуальності ферментних і хімічних перетворень в організмі.
Згодом теорію збалансованого харчування піддали переоцінці, чому сприяли наукові дослідження в галузі фізіології травлення, біохімії, мікробіології.
Було відкрито нові механізми травлення, зокрема пристінкове травлення, відкрито раніше невідому гормональну систему кишківника, отримано нові відомості щодо ролі симбіотичних мікроорганізмів, які мешкають у кишківнику, і про їхні взаємовідносини з організмом людини.
Спираючись на знову отримані експериментальні та клінічні дані, виникла теорія адекватного харчування.
Основні положення цієї теорії:
– поживні речовини утворюються з їжі під час ферментативного розщеплення її макромолекул завдяки порожнинному та мембранному травленню, а також формуванню в кишківнику за участю симбіотичної мікрофлори нових хімічних компонентів, у тому числі незамінних;
– необхідним компонентом їжі є не тільки корисні, а й баластні речовини (харчові волокна).
Передумови для розвитку нутриціології:
1.Успіхи власної нутриціології, яка розшифрувала роль нутриціології та значення для життєдіяльності людини окремих харчових речовин, включно з так званими мікронутрієнтами, і довела, що в економічно розвинених країнах досягнення оптимальної забезпеченості всіх груп населення енергією та харчовими речовинами практично можливе лише в разі широкого використання БАДів (Біологічно Активних Добавок).
2 Біологічно активні добавки до їжі (БАД) – це природні або аналогічні природним фармакологічні комплекси, які потрібні для забезпечення фізіологічно оптимального функціонування людського організму і які сучасна людина недоотримає з їжею.
Інше визначення БАД: це концентрати натуральних або ідентичних натуральним біологічно активних речовин, включно з есенціальними харчовими речовинами, призначені для безпосереднього вживання та/або введення до складу харчових продуктів.
БАД за своєю природою можуть бути продуктами рослинного, тваринного, мінерального, мікробного походження або мають комбінований склад. Вони дають змогу поповнювати аліментарні дефіцити сучасної людини і поповнювати її раціон необхідними організму вітамінами, мінеральними речовинами, мікроелементами, рослинними волокнами та іншими інгредієнтами.
БАД є окремою групою речовин.
Медична практика свідчить про те, що біологічно активні речовини рослинного і тваринного походження, які входять до складу БАД, мають цілу низку переваг над синтетичними і монокомпонентними лікарськими засобами, і тому вони є кращими.
Відмінність БАД від інших ліків: у БАД кількість діючої речовини нижча за терапевтичну дозу, а вплив на організм відбувається в межах фізіологічних меж окремих органів і систем.
Причому поняття фізіологічної норми для кожного організму індивідуальне і залежить від метаболічної індивідуальності, стану здоров’я, віку, способу життя та інших чинників.
БАД дають організму широкий комплекс споріднених природних сполук, які впливають м’якше і триваліше, ніж синтетичні або монолікарські засоби.
Вони не токсичні.
Краще переносяться організмом.
Значно рідше спричиняють ускладнення та алергічні реакції.
Ба більше, вони часто знімають негативні наслідки, що виникають унаслідок застосування синтетичних лікарських засобів (хіміотерапії).
Як правило, ці препарати не кумулюються (накопичуються) в організмі.
Відмінність БАД від їжі полягає в тому, що споживання з їжею необхідних елементів важко контролювати як у кількісному, так і в якісному відношенні.
До того ж сучасна їжа не в змозі забезпечити організм усіма необхідними біологічно активними речовинами в необхідних кількостях.
Наприклад, щоб заповнити потребу організму у вітаміні С, необхідно щодня з’їдати по відру яблук, 4-5 лимонів або 1,5-2 кг моркви, що нереально.
Вміст же необхідних організму елементів у БАДах заздалегідь відомий і суворо контролюється, їхній кількісний вміст у межах терміну придатності та за дотримання умов зберігання не змінюється.
Добова потреба в нутрицевтиках задовольняється, як правило, 2-6 капсулами або таблетками.
БАД часто плутають із харчовими добавками.
Харчові добавки – це хімічні речовини і природні сполуки, які самі по собі не вживають у їжу, а додають до неї для поліпшення якості сировини і готової продукції.
Відомі такі види харчових добавок:
- консерванти – подовжують термін зберігання їжі
- барвники
- ароматизатори
- загусники, желювальні речовини
- емульгатори – для кращого збивання вершків, майонезу, морозива тощо.
- антиоксиданти – запобігання окисленню жиру під час його зберігання (лігнін у вершковому маслі)
- ферменти – прискорення технологічного процесу під час виробництва харчових продуктів
- наповнювачі – збільшують об’єм продукту, не збільшуючи поживних властивостей, наприклад, при виробництві ковбас
- поглиначі – перешкоджають злежуванню борошна, цукру та ін. продуктів.
Харчові добавки не мають харчового значення, тобто вони не беруть участі в обміні речовин, побудові тканин органів і систем. Вони для обміну речовин у кращому разі нейтральні, а в низці випадків слугують джерелами інтоксикації та алергії.
БАД широко застосовують у світі.
Завдяки цьому в Японії, де БАД застосовують понад 50 років, найвища у світі тривалість життя.
За даними Інституту харчування РАМН, полівітамінні препарати щодня вживає не більше 3% населення СНД, тоді як у Європі – не менше 50%, у США – 80%.
БАД прийнято ділити на нутрицевтики і парафармацевтики.
Такий поділ значною мірою є умовним, оскільки БАД являють собою переважно комплексні препарати з функціями і нутрицевтиків, і парафармацевтиків.
Нутрицевтики – есенціальні компоненти їжі.
До них належать білки й амінокислоти, поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК) і фосфоліпіди, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи, харчові волокна.
Роль нутрицевтиків полягає в підтримці здоров’я, первинній і вторинній профілактиці, а також комплексному лікуванні багатьох захворювань, і насамперед “хвороб цивілізації” (Тутельян В. А., соавт., 1999).
Білки та амінокислоти випускаються у вигляді повноцінних харчових сумішей, що містять високі концентрації молочних, яєчних, соєвих, дріжджових білків засвоюваністю не менше 95% в оптимальному співвідношенні.
Ці суміші з добавками інших компонентів використовують для збагачення білком раціону практично здорових людей, а також у дитячому харчуванні, харчуванні людей похилого віку, для спортсменів, для зондового харчування, у разі хронічних захворювань печінки, у разі функціональних порушень ЦНС, у разі судинної патології тощо.
Джерелом ПНЖК (поліненасичених жирних кислот) є жир із печінки лосося, акул та інших морських і річкових риб, лляна, обліпихова, гарбузова, соєва олія.
Ці кислоти випускаються у вигляді дозованих олій, капсул, таблеток.
Ці БАД призначені для профілактики і лікування атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, ІХС, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювань печінки.
Вуглеводи (полісахариди) випускаються у вигляді сумішей, таблеток, порошків, кріопорошків, гранул, капсул. Їм надається велике значення в профілактиці захворювань ШКТ, жовчнокам’яної та сечокам’яної хвороби, атеросклерозу тощо.
Харчові волокна неоднорідні за своїм складом і містять целюлозу, пектини тощо. Вони покращують роботу кишківника, сприяють зниженню холестерину і цукру крові, виведенню токсинів, зниженню маси тіла, профілактиці та лікуванню захворювань кишківника, онкопатології.
Вітамінні препарати випускають у вигляді чаїв, настоїв, настоянок, екстрактів, коктейлів, пігулок, льодяників, гранул, соків, олій, кріопорошків, сухих екстрактів та в інших формах. Створено широку гаму полікомпонентних вітамінних препаратів, спрямовану на задоволення потреб як здорових, так і хворих людей.
Мікроелементи є найважливішим видом нутрицевтиків.
БАД, що містять мікроелементи, вводяться в організм у вигляді таблеток, напоїв, капсул, гранул, порошків.
Сировиною для їхнього виробництва є неорганічні мінерали (цеоліти, солі, грязьові відкладення тощо), продукти тваринного походження (кістки, раковини молюсків, акулячий хрящ, яєчна шкаралупа, муміє), модифіковані продукти (біоселенові дріжджі, спіруліна, модифікована цинком, селеном, хромом), рослини.
Введення оптимальних співвідношень мікроелементів є неодмінним чинником підтримання здоров’я, лікування та профілактики багатьох захворювань.
Поняття “Есенціальне Харчування” – це незамінні поживні речовини – це речовини, які потрібні для нормальної життєдіяльності людини або тварини, але не синтезуються її організмом або синтезуються в недостатній кількості.
Отримати незамінні речовини (наприклад, ніацин або холін) людина або тварина може тільки з їжею.
До незамінних харчових речовин (есенціальне харчування) для людини відносять такі категорії:
Незамінні жирні кислоти
α-ліноленова кислота (омега-3 жирна кислота з найкоротшим ланцюжком),
лінолева кислота (омега-6 жирна кислота з найкоротшим ланцюжком).
Незамінні амінокислоти для дорослих людей
ізолейцин,
лізин,
лейцин,
метіонін,
фенілаланін,
треонін,
триптофан,
валін.
гістидин.
Незамінні амінокислоти для дітей, не для дорослих
аргінін.
- Вітаміни
біотин (вітамін B7, вітамін H),
холін (вітамін B4),
фолат (фолієва кислота, вітамін B9, вітамін M),
ніацин (вітамін B3, вітамін P, вітамін PP),
пантотенова кислота (вітамін B5),
рибофлавін (вітамін B2, вітамін G),
тіамін (вітамін B1),
вітамін A (ретинол),
вітамін B6 (піридоксин, піридоксамін або піридоксаль),
вітамін B12 (кобаламін),
вітамін C (аскорбінова кислота),
вітамін D (ергокальциферол або холекальциферол),
вітамін E (токоферол),
вітамін K (нафтохінони)
- Незамінні мінеральні солі
- Калій
- Хлориди
- Натрій
- Кальцій
- Фосфор
- Магній
- Цинк
- Залізо
- Марганець
- Мідь
- Йод
- Селен
- Молібден
Функціональна роль нутрицевтиків:
- досить легко і швидко ліквідують дефіцит есенціальних харчових речовин, який повсюдно виявляють у більшості дорослого і дитячого населення;
- дають змогу індивідуалізувати харчування конкретної здорової людини залежно від потреб, що різняться не тільки залежно від статі, віку, інтенсивності фізичного навантаження, а й у зв’язку з генетично зумовленими особливостями біохімічної конституції окремого індивідуума, його біоритмами, фізіологічними станами (вагітність, лактація, емоційний стрес і т. п.), а також екологічними умовами зони проживання;
- задовольняють змінені фізіологічні потреби в харчових речовинах хворої людини, а також дають змогу обійти пошкоджену патологією ланку метаболічного конвеєра
- підвищують неспецифічну резистентність (стійкість) організму до впливу несприятливих чинників довкілля в населення, яке проживає в екологічно несприятливих регіонах;
- посилюють і прискорюють зв’язування і виведення чужорідних і токсичних речовин з організму;
- спрямовано змінюють обмін окремих речовин шляхом впливу на ферментативні системи метаболізму.
Нутрицевтики як необхідна складова частина їжі не потребують спеціальних показань до призначення і не мають протипоказань, їх можуть застосовувати і хворі, і практично здорові особи.
Парафармацевтики – це лікарські засоби натурального походження, що мають спрямовану фармакологічну дію і застосовуються за показаннями для профілактики та лікування практично всіх захворювань.
Дія парафармацевтиків спрямована на активацію і стимуляцію функцій окремих органів і систем у межах фізіологічних меж (наприклад, стимуляція секреторної або моторно-евакуаторної функції ШКТ.
Стимуляція розумової та фізичної працездатності адаптогенами, регуляція обміну речовин тощо).
До складу парафармацевтиків входять алкалоїди, глікозиди, фенольні сполуки, органічні кислоти, ферменти, фітонциди, ефірні олії, сапоніни, терпеноїди, кумарини, флавоноїди, дубильні речовини тощо.
Переваги парафармацевтиків перед лікарськими засобами:
- отримані з харчових або лікарських рослин нашої екологічної ніші;
- містять натуральні жиро- і водорозчинні комплекси біологічно активних компонентів у створених природою співвідношеннях;
- виділяються за допомогою технологічних прийомів, що дають змогу зберегти в нативному стані біологічно активні речовини, навіть такі мобільні, як пігменти і вітаміни;
- побічні дії парафармацевтиків лежать у межах фізіологічних меж, як правило, не потребують самостійного лікування і купіруються при зменшенні дози препарату. Одним із найважливіших, якщо не єдиним критерієм відмінності парафармацевтиків від ліків є кількісна оцінка кінцевого результату: якщо регуляція або стимуляція функцій здійснюється в межах норми – це БАД. Якщо відповідна реакція виходить за межі норми – це ліки.
Парафармацевтики випускаються у вигляді настоянок, настоїв, відварів, екстрактів, чаїв, таблеток, коктейлів, сумішей, порошків, гранул, капсул, льодяників, сиропів тощо.
До парафармацевтиків належать також еубіотики та пробіотики. Еубіотики – продукти, приготовані на основі композицій симбіотичних мікроорганізмів, призначені для нормалізації та підтримки мікробіоценозу кишечника.
Пробіотики – продукти, що являють собою селективні поживні середовища, які сприяють розмноженню власної симбіотичної мікрофлори і перешкоджають зростанню патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів.
Таким чином, клінічна ефективність нутрицевтиків і парафармацевтиків різна.
Нутрицевтики заповнюють дефіцит певних макро- і мікронутрієнтів в організмі людини – білків, жирів, вуглеводів, вітамінів. Мікроелементів, і радше є засобами профілактики.
А парафармацевтики за рахунок вмісту мінорних компонентів їжі – біофлавоноїдів, сапонінів і багатьох інших – мають виражену фармакологічну активність.